Роман Федорів

: Дирекція музею «Личаківський цвинтар»

Роман Федорів (1930-2001) – письменник, журналіст, лауреат Державної премії ім.Т.Шевченка , редактор часопису «Дзвін», автор роману «Єрусалим на горах». Поле 3.

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

На полі 60 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» встановлено надгробок на могилі Модеста Каратницького (1858-1940). Він був послом Галицького сейму та Австрійського райхсрату, суддею, головою Товариства українських правників. Окрім професійної, проводив активну громадську діяльність. Зокрема, був головою Товариства охорони дітей і опіки над молоддю, опікувався організацією «Пласт». Місце поховання Модеста Каратницького віднайдене у 2021 р. науковими співробітниками музею „Личаківський цвинтар”.
На полі №12 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано гробницю родини Козловських, в якій похований Орест-Єремія Козловський (14.05.1874-17.09.1929) – старший учитель Всенародної школи в Рогатині, книголюб. Його книгозбірня нараховувала кілька тисяч томів. Крім книгозбірні залишив збірку мінералів, колекцію давніх монет.

Син О.-Є. Козловського – Ярослав загинув у визвольній боротьбі як старшина УСС неподалік Кам’янця-Подільського.
На полі 16 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Йосипа Кишакевича (1872-1953) – композитора і хорового диригента, священика УГКЦ, військового капелана.

Отець Йосип Кишакевич був одним із засновників хорового товариства «Боян».
На полі 12 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок на похованні Загайкевич з Сиваків Теодозії (1894-1943). Вона народилася в Ласковці біля Теребовлі, закінчила учительську семінарію у Львові, була народною вчителькою. Теодозія Загайкевич була дружиною відомого громадського діяча, педагога і публіциста Богдана Загайкевича (1887, Тернопіль – 1967, Ню-Джерсі).

Разом з Теодозією Загайкевич похований нотаріус Микола Галас (1887-1964).
На полі 5 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Бориса Тягна (1904-1964) – українського театрального та кіно- режисера, педагога, Народного артиста.

З 1922 по 1929 роки він був актором та режисером легендарного театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса.

У кінці 20-х - середині 30-х років Борис Тягно успішно працював на Одеській та Київській кінофабриках. У 1948-1964 роках головний режисер Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

До найбільш відоміших його вистав повоєнного часу відносять «Дванадцяту ніч» (1946) і «Гамлет» (1957) Вільяма Шекспіра, «Тарас Бульба» Миколи Гоголя (1952), «Дядю Ваню» Антона Чехова (1953), «Сон князя Святослава» Івана Франка (1955).

Одним з його учнів був актор Богдан Ступка.

Борис Тягно похований у спільній могилі з сином – архітектором Юрієм Тягном (1935-1964).