Музей «Личаківський цвинтар»

  • +38 (032) 275-54-15
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Меморіал на Полі Почесних поховань №67

Поле Почесних поховань розташоване біля головного входу музею.

У 1991 році громадськість Львова стала ініціатором його спорудження. Будівельні роботи розпочалися сімома роками пізніше, відповідно до проекту скульптора В.Ярича і  архітектора Я. Чурилика.

Тут поховані: 

Кульчицький Сергій (17.12.1963- 29.05.2014) – генерал-майор, начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України. Герой України.

Соколенко Андрій (31.08.1973-17.05.2015) - полковник, заступник командира Галицької бригади Національної Гвардії України з тилу. Герой України.

Бойків Володимир (05.02.1955-19.02.2014) – Герой Небесної Сотні, активіст Євромайдану. Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно).

Вербицький Юрій (25.08.1963-22.01.2014) - Герой Небесної Сотні, активіст Євромайдану, Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно).

Дигдалович Андрій (03.06.1973-20.02.2014) - Герой Небесної Сотні, активіст Євромайдану. Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно).

Ільків Богдан (03.07.1962-22.02.2014) - Герой Небесної Сотні, активіст Євромайдану. Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно).

Возницький Борис (16.04.1926-23.05.2012) - мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української  академії мистецтв, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв. Герой України.

Дашкевич Роман (6.12.1892–11.01.1975) – громадсько-політичний і військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР, творець артилерії корпусу Січових Стрільців, засновник товариства “Луг”. 15 червня 2008 року його останки привезли на батьківщину з австрійського містечка Куфштайн.

Капустянський Микола (30.03.1881 – 19.02.1969) - військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Один із засновників Українського воєнно-історичного товариства. З 1948 р. — військовий міністр Державного центру УНР в екзилі, член Вищої військової ради.

Андрієвський Дмитро (27.09.1892 – 30.08.1976) - політичний діяч і публіцист. З 1940 р. - один з лідерів ОУН під проводом А.Мельника.

Бойдуник Осип (08.12.1895 – 07.04.1966) - український публіцист, політичний діяч, старшина УГА і Армії УНР.

Маковецький Яків (19.05.1909 – 08.07.1990)- політичний і громадський діяч, учасник державного відродження Карпатської України, активний діяч ОУН, член Української Національної Ради в екзилі, голова УНР, голова сенату ОУН, керівник Української Служби в Мюнхені.

Дорожинський Павло (03.08.1926-18.03.2015) – український політичний і громадський діяч, публіцист, Голова Центрального Проводу Об’єднання українських націоналістів (державників).

Сорока Михайло (27.03.1911-16.06.1971) – політичний діяч, член ОУН. За освітою інженер-архітектор. Помер у таборі під час відбування 25-річного ув’язненння. 28 вересня 1991року його прах було перепоховано з Мордовії на Личаківський цвинтар. Одночасно з родинного гробівця на цьому ж цвинтарі до спільної могили було перенесено останки його дружини Катерини Зарицької.

Зарицька Катерина (03.11.1914-29.08.1986) – видатна громадсько-політична діячка, членкиня ОУН; організувала медично-санітарну службу, – підпільний Український Червоний Хрест, налагодила діяльність організаційного, медичного, фармацевтичного і харитативного відділів, які служили не лише потребам повстанської армії, але й цивільного населення; була координатором групи зв’язкових головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Ребет Лев-Роман (03.03.1912 – 12.10.1957) – політичний діяч, публіцист і адвокат, один з лідерів ОУН. Був похований на цвинтарі "Вальдфрідгоф" у Мюнхені. 30 жовтня 2010 року перепохований разом з дружиною Цісик-Ребет Дарією (26.02.1913 – 05.01.1992), що була відомою громадською діячкою, головою ОУНЗ.

Лоський Ігор (15.12.1900-27.05.1936) – учасник бою під Крутами. Написав спогади про цю подію під назвою «Крути». Згодом працював у Міністерстві закордонних справ УНР. Написав ряд монографій з історії Гетьманщини XVII і XVIII століття.

Левкович Василь (06.02.1920-13.12.2012) - полковник УПА, командир Військового округу УПА "Буг", один із двадцяти Лицарів Золотого Хреста Бойової Заслуги. Поруч з ним похована дружина Левкович Ярослава (31.10.1921-17.06.2014) – підпільниця ОУН.

Дужий Микола (13.12.1901-18.05.1955) – громадсько-політичний діяч, журналіст і редактор, підхорунжий УГА, секретар Головної Управи товариства "Просвіта", секретар Президії УГВР. За клопотанням Марії Дужої (дружини брата) та Львівського обласного товариства політичних в'язнів у 2000 році Миколу Дужого перепоховано  з 15 поля Личаківського цвинтаря.

Дужий Петро (07.06.1916-24.10.1997) – політичний діяч, з 1944 - референт пропаганди ОУН,  поет, письменник, публіцист, редактор. Автор двотомника «Степан Бандера – символ нації». Похований з дружиною Дужою Марією (02.02.1925-13.04.2019)- громадською діячкою, політв’язнем.

Теодозій Старак (12.08.1931-01.10.1999) –  дисидент, філолог, редактор,громадський діяч, перший посол України у Польщі. У 1997 році обраний Головою Світової федерації українських лемківських об'єднань.

Кандиба Іван (07.06.1930-09.11.2002) – правозахисник, журналіст, учасник руху опору радянській системі, в'язень радянських таборів; з 1996 — Голова Головного проводу ОУН в Україні , з 2001 – почесний Голова ОУНвУ.

Васькович Григорій (12.12.1919 – 22.09.2008) – політичний і громадський діяч, педагог і психолог, видавець, дійсний член НТШ, професор, декан і проректор Українського Вільного університету у Мюнхені, член ОУН. Поруч з ним похована дружина Надія Васькович (10.10.1923-13.08.2011).

Сеник Ірина (08.06.1926 – 25.10.2009) – політв'язень, народна майстриня, поетеса, член ОУН, член Української Гельсінської групи.

Сеник Володимира (15.05.1928 – 07.10.2010) – політв'язень, учасниця бойових дій УПА.

Калинець Ірина (06.12.1940-31.07.2012)  - поетеса, діяч дисидентського руху, активістка національного і правозахисного руху, політв'язень радянських таборів, філолог.

Шабатура Стефанія (05.11.938-17.12.2014) – українська мисткиня, багаторічний політв’язень радянських часів, член Української Гельсінської групи. 

Горинь Михайло (17.06.1930-13.01.2013) - правозахисник, дисидент і політв'язень, Народний депутат України 1-го скликання. Поруч з ним похована дружина Горинь Ольга (15.10.1930-11.02.2021) – діячка ОУН та УПА, майстриня художньої вишивки.

Коваль Омелян (24.02.1920-19.01.2019) – громадський діяч, член проводу ОУН, політв'язень Аушвіцу, похований разом з дружиною, громадською діячкою Куропась-Коваль Іванною (24.09.1932-15.03.2016)

Пришляк Євген-Андрій (13.12.1913-03.12.1987) - Крайовий Референт Служби Безпеки ОУН- УПА, Провідник Львівського Крайового Проводу, в'язень ГУЛАГу. На надмогильній плиті про пам'ять вписана дружина Говикович-Пришляк Наталія (13.04.1923-24.08.1948) - студентка педінституту, зв'язкова проводу, загинула в бою повстанців з НКВД.


На Личаківському цвинтарі поховані відомі особистості, представники науки, культури і політики

  • Еліясевич Іларіон (1848-1910) – заступник начальника Львівської пожежної охорони, ініціатор модернізації служби пожежної охорони. Поле 15. (ск. Г.Кузневич).

     
  • Борис Мірус (1928-2021) – актор, народний артист України, актор Львівського національного драматичного театру ім. М.Заньковецької. Поле 50. (ск.В.Ярич).

     
  • Євген Лисик (1930-1991) – театральний художник, головний художник Львівського оперного театру, народний художник України. Поле 67.

     
  • Юліан Дорош (1909-1982) – фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець в Галичині, етнограф, краєзнавець.

    Андрій Дорош (1948-2009) – історик, мистецтвознавець, колекціонер. Син Юліана Дороша. Поле 21.

     
  • Аріадна Труш (1877-1954) – дружина відомого художника Івана Труша, донька громадського і культурного діяча Михайла Драгоманова, двоюрідна сестра Лесі Українки. Поле 4. (ск.Я.Мотика).

     
  • Василь Одрехівський (1921-1996) – скульптор, заслужений діяч мистецтв України, член Спілки художників України. Поле 67. (ск. В.Одрехівський, 2007)

     
  • Бенедикт Дибовський (1833-1930) – біолог, зоолог, дослідник фауни Сибіру і Далекого Сходу Росії, засновник у Львові одного з найкращих у Європі університетських  зоологічних музеїв. Поле 40.

     
  • Анатолій Кос-Анатольський (1909-1983) – композитор, професор Львівської консерваторії. Поле 3. (ск. Е. Мисько, 1990).

     
  • Костянтина Малицька (1872-1947) – письменниця, педагог, діячка культурно-освітніх товариств в Галичині, авторка пісні «Чом, чом, чом, земле моя». Поле 5.

     
  • Осип Олеськів (1860-1903) – науковець, педагог, громадський діяч, організатор української еміграції до Канади. Поле 62.

     

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

  • На полі №63 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок старшого управителя пошти Черневича Йосифа (1844-1911).

     
  • На полі 21 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Павла Ковжуна (1896-1939) – відомого українського графіка, живописця, публіциста і мистецтвознавця.

    Павло Ковжун був громадським діячем і активним учасником українських національно-визвольних змагань 1917-1921 рр.

     
  • На полі №19 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» здійснено впорядкування надгробка отця Володимира Гургули (1874-1918) - пароха Успенської церкви у Львові, який у 1916 році провадив багатолюдний похорон Івана Франка з його будинку по вул. Понінського, 4 (тепер вул. Івана Франка, 152) на Личаківський цвинтар.

     
  • На полі 5 Личаківського цвинтаря відремонтовано надгробок на могилі Адама Коцка (1882-1910) – студента правничого відділу Львівського університету, члена українського академічного молодіжного товариства «Вільна громада» і товариства робітників «Воля».

    Адам Коцко загинув 1 липня 1910 р. під час протистояння між українськими та польськими студентами. Його похорон перетворився на політичну маніфестацію. Слова прощання над могилою студента промовили К. Левицький, М. Грушевський, К. Трильовський, О. Назарук та Л. Цегельський.

    Постать Адама Коцка є символом боротьби українців за національний університет у Львові.Його іменем названа одна з вулиць м. Львова.

    У 1912 р. на його могилі була встановлена скульптура «Скорботна Мадонна» авторства скульптора Гейлінга, привезена з Німеччини.  У 1954 р. бронзова скульптура була викрадена. У 1960-х роках її випадково виявили на одному з міських кладовищ  Риги. Процес повернення скульптури тривав з 1968 р. і завершився аж у 1990 р.

     
  • На полі 5 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Бориса Тягна (1904-1964) – українського театрального та кіно- режисера, педагога, Народного артиста.

    З 1922 по 1929 роки він був актором та режисером  легендарного театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса.

    У кінці 20-х - середині 30-х років Борис Тягно успішно працював на Одеській та Київській кінофабриках. У 1948-1964 роках головний режисер Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

    До найбільш відоміших його вистав  повоєнного часу відносять «Дванадцяту ніч» (1946) і «Гамлет» (1957) Вільяма Шекспіра, «Тарас Бульба» Миколи Гоголя (1952), «Дядю Ваню» Антона Чехова (1953), «Сон князя Святослава» Івана Франка (1955).

    Одним з його учнів був актор Богдан Ступка.

    Борис Тягно похований у спільній могилі з сином – архітектором Юрієм Тягном (1935-1964).

     

Львів. Музей «Личаківський цвинтар» Офіційний сайт © Всі права захищені.