Музей «Личаківський цвинтар»

  • +38 (032) 275-54-15
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Меморіал воїнів Української Галицької Армії

У південно-східній частині Личаківського цвинтаря споруджується Меморіальний комплекс воїнів УГА.

Авторський колектив: архітектор М. Федик, художник І. Гавришкевич, скульптори Д. Крвавич та М. Посікіра.

Його верхня завершена частина присвячена воїнам УГА та УСС. Вершину колони звеличено бронзовою скульптурою Архистратига Михайла з дубовою гілкою в лівій руці і мечем у правій, які, відповідно, символізують славу і мужність.

Зліва від пам’ятника дугою розміщена монументальна гранітна стіна, біля підніжжя якої запроектовано п’ять крипт для найпочесніших поховань.

До першої крипти урочисто перепоховали у 2002 р. з Відня прах засновника української молодіжної скаутської організації «Пласт» доктора Олександра Тисовського (1886–1968) – псевдо «Дрот» - громадського і політичного діяча, професора Львівського університету, автора статей про засади і напрямки діяльності «Пласту».

У сусідній крипті спочиває перший командант Українських Січових стрільців Михайло Галущинський (1878–1931) – визначний громадський та військовий діяч, педагог, директор Рогатинської гімназії, учасник Листопадового зриву 1918 р., багатолітній голова товариства «Просвіта» (1923–1931), один із співзасновників і провідний член УНДО. Автор книги мемуарів «З Українськими Січовими Стрільцями».

До наступної, третьої, крипти перевезено  у 2002 р. з Берліну урну з прахом державного секретаря (міністра) військових справ ЗУНР, полковника УГА Дмитра Вітовського (1887 – 1919). Під час Першої Світової війни командував сотнею, а потім куренем УСС, відзначився у кривавих боях проти російських військ у Карпатах, на горі Маківці. У 1918 р. очолив Листопадове повстання, після чого усю повноту влади передав Українській Національній Раді, а сам став на чолі Збройних Сил. Загинув трагічно в авіакатастрофі (Сілезія), повертаючись із Паризької Мирної Конференції, де перебував у складі делегації УНР. Тут же спочиває його ад’ютант Юліян Чучман (1895–1919), який теж став жертвою цієї катастрофи.

У четвертій крипті похований Северин Левицький (1890-1962)- педагог, учитель середніх шкіл та визначний пластовий діяч.

Важливим елементом пантеону є «Престіл Пам’яті» у формі півкола. На гранітних плитах викарбувано прізвища старшин, підстаршин та стрільців УГА, полеглих у боях за Львів (1918–1919 рр.) Престіл також доповнений двома обелісками, між котрими по колу розміщено сім картушів з зображеннями бойових відзнак УСС та УГА, відлитих у бронзі.

До Поля почесних поховань у нижньому рівні Меморіалу УГА зліва та справа, оточуючи символічну могилу, провадять високі гранітні сходи. У нижній частині заплановано будову напівкруглого «Вівтаря Батьківщини» зі скульптурою «Пієта» на тлі монументальної аркади. По периметру з боку Погулянки заплановано розмістити дев’ять хрестів-пілонів, оздоблених гербами етнічних земель України. Довершеності Меморіалу нададуть скульптурні композиції «Лев-Охоронець», «Ангели-Охоронці» на вівтарі-аркаді та каплиця по центру Меморіалу.

В основі новий цвинтар з похованнями воїнів УПА, учасників дивізії «Галичина», політичних в’язнів, репресованих та інших особистостей, які віддали своє життя героїчній боротьбі за свободу рідного народу і незалежність України. Ці поховання зосереджуються навколо каплиці, у крипті якої спочиває Президент Західно-Української Народної Республіки Євген Петрушевич (1863-1941) – громадський і політичний діяч, посол до австрійського парламенту у 1907-1918 рр., голова Української парламентської репрезентації, член директорії УНР (1919 р.). Після укладення договору між УНР і Польщею, згідно з яким визнано анексію Польщею Галичини Є. Петрушевич очолив дипломатичну боротьбу за самовизначення Галицького краю і сформував екзильний уряд (1920-1923). Після смерті був похований на старому Берлінському цвинтарику гугенотів поруч з могилами Д.Вітовського та Ю.Чучмана. У 2002 р. за активної участі і сприяння товариства колишніх воїнів дивізії «Галичина» – «Броди–Лев» тлінні останки Президента перевезли в Україну та урочисто поховали у Львові на Личаківському цвинтарі у крипті каплиці на полі 76.


На Личаківському цвинтарі поховані відомі особистості, представники науки, культури і політики

  • Іван Куровець (1863-1931) – громадський і політичний діяч, державний секретар з охорони здоров’я при уряді ЗУНР, голова Українського Лікарського Товариства у 1920-1922 рр., декан медичного факультету Львівського Таємного Університету і директор «Народної лічниці». Поле 73.

     
  • Кароль Мікулі (1819-1897) – композитор, піаніст, диригент, педагог, учень Фридерика Шопена. Поле 77.

     
  • Іван Крип’якевич (1886-1967) – історик, вчений, автор підручників з історії України. Поле 59. (ск. Т.Бриж, 1986).

     
  • Володимир Івасюк (1949-1979) – композитор і поет, автор відомих пісень «Червона рута», «Водограй» та ін. Герой України (2009, посмертно). Поле 22.(ск. М. Посікіра, Л.Яремчук, арх. М.Федик, 1990).

     
  • Юрій Шкрумеляк (1895-1965) – журналіст, поет, перекладач, дитячий письменник, автор творів про визвольну боротьбу УСС-УГА, січовий стрілець. Поле 12.

     
  • Ярослав Кулачковський (1863-1909) – громадський діяч, економіст, директор страхового товариства «Дністер» у Львові. Поле 3. (бронзові рельєфи – ск. П.Терещук).

     
  • Микола Бідняк (1930-2000) – художник, педагог, професор кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Поле 67. (ск.М.Посікіра, арх. В.Каменщик, 2006)

     
  • Ігор Римарук (1958-2008) - поет, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Поле 78. (автор В.Кудін, 2020).

     
  • Габріеля Запольська (1857-1921) – письменниця і актриса, авторка відомої п’єси «Моральність пані Дульської». Поле 1.

     
  • Роман Федорів (1930-2001) – письменник, журналіст, лауреат Державної премії ім.Т.Шевченка , редактор часопису «Дзвін», автор роману «Єрусалим на горах». Поле 3.

     

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

  • На полі 72 Личаківського цвинтаря дирекцією музею «Личаківський цвинтар» встановлено надгробок на могилі ад’юнкта Окружної дирекції публічних робіт у Львові Михайла Пулюя (прож.56 р., пом.1922 р.). Михайло Пулюй похований разом з донькою Марією (прож.42 р., пом.1939).

    Михайло Пулюй – наймолодший з сімох дітей у заможній міщанській греко-католицькій родині Павла Пульгуя (згодом прізвище поміняли на Пулюй) та Оксани Бурштинської з містечка Грималів (тепер – Гримайлів) на Тернопільщині.

    Його старший брат Іван Пулюй — відомий фізик, філософ, педагог, перекладач, громадський діяч, співавтор перекладу Біблії українською мовою. Працював у галузі молекулярної фізики, електротехніки, досліджував електричні розряди в газах, властивості та природу рентгенівських променів, стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття Х-променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням. Всі експерименти з „Х”-променями вчений проводив з вакуумними трубками власної конструкції. Іван Пулюй помер 31.01.1918 р. у Празі.

    Останній  лист Михайла Пулюя до брата Івана був написаний 25 грудня 1917 року.

     
  • На полі №13 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» спільно з родиною відремонтовано надгробок професора математики Володимира Білинського.

     
  • На полі №60 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Федусевича Юліана.

    Федусевич Юліан (15.01.1875-02.03.1949) – суддя апеляційного суду, міністр справедливості (судове міністерство) уряду Я.Стецька, брат Мирона Федусевича – одного зі співзасновників Пласту та тесть Андрія П’ясецького – інженера-лісівника і міністра лісництва в уряді Я.Стецька.

     
  • На полі 63 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Копистянського Адріяна (1883-1938) – українського історика, педагога, доктора філософії, члена Ставропігійського братства. До 1914 р. викладав історію у Станіславові (нині Івано-Франківськ) і Коломиї. Був автором підручників з історії для гімназій. Опублікував матеріали до історії Львівської ставропігії XYIII ст. й «Історії Волоської Церкви у Львові». Брав участь в боях проти більшовиків. Згодом викладав у Академічній гімназії Львова. Його наукові праці відзначаються багатою джерельною базою та аргументованістю. Зокрема, в 1935 року опублікував виважену статтю про історичну концепцію Михайла Грушевського.

     
  • На полі №62 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» встановлено надгробок на віднайденій могилі Володимира Масляка (1858-1924) та його дружини Ольги Масляк (1871-1943).

    Володимир Масляк - письменник, перекладач, критик, журналіст, батько поета і перекладача Степана-Юрія Масляка.

     

Львів. Музей «Личаківський цвинтар» Офіційний сайт © Всі права захищені.