Музей «Личаківський цвинтар»

  • +38 (032) 275-54-15
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Польський військовий цвинтар періоду 1918 - 1920 рр.

Польський військовий цвинтар 1918-1920 рр. - один з найбільших військових меморіалів, збудованих перед Другою світовою війною на території Східної Європи.

Тут поховано 2859 осіб. Більшість з них загинули під час українсько-польської війни 1918-1920 рр. Невелика кількість – у 1919-1920 рр. у боях проти більшовиків, а решта похованих – учасники бойових дій, що померли своєю смертю у 20-30 - х роках. Меморіал споруджувався і впорядковувався до 1939 р., згідно проекту студента Львівської політехніки, чеха за походженням, Рудольфа Індруха.

Меморіальний комплекс складається з каплиці-ротонди, спорудженої у 1925 р.; двох катакомб (1932 р.), у восьми криптах яких спочиває 72 особи; криниці-фонтану; гробниці американських пілотів, які служили в ескадрильї ім. Т. Костюшки та гробниці французьких піхотинців з легіону Юзефа Галлера. У 1934 р. було завершено будівництво Тріумфальної Арки, сполученої півколом дванадцятьма доричними колонами та архітравом, з двома потужними пілонами, на яких викарбувано назви місць битв і боїв. Польський меморіал було зруйновано в повоєнний період.

З 1989 р. почалися роботи з відновлення меморіалу. У червні 2005 р. відбулися урочистості  з нагоди відкриття та освячення меморіалу на найвищому державному рівні, за участі Президента України Віктора Ющенка та Президента Польщі Алєксандра Кваснєвського.


На Личаківському цвинтарі поховані відомі особистості, представники науки, культури і політики

  • Богдан-Юрій Янівський (1941-2005) – композитор, піаніст, педагог. Заслужений діяч мистецтв України, народний артист, Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка. Поле 51.

     
  • Микола Кацал (1940-2016) – хоровий диригент, народний артист України, засновник хорової капели «Дударик», лауреат Шевченківської премії. Поле 56.

     
  • Микола Колесса (1903-2006) – композитор, диригент, педагог. Герой України. Поле 3. (ск. С.Литвиненко, 1930; арх. М. Рибенчук, 2012)

     
  • Василь Одрехівський (1921-1996) – скульптор, заслужений діяч мистецтв України, член Спілки художників України. Поле 67. (ск. В.Одрехівський, 2007)

     
  • Ростислав Братунь (1927-1995) – письменник, громадський і політичний діяч. Поле 67. (ск. Е.Мисько, 2001)

     
  • Ольга Хоружинська-Франко (1864-1941) – громадська діячка і видавець, дружина Івана Франка. Поле 4.

     
  • Іван Могитич (1933-2006) – народний архітектор України, директор Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного проектного інституту «Укрзахідпроектреставрація». Поле 56. (ск. Ю.Мисько, 2008).

     
  • Северин Гощинський (1801-1876) – поет, критик, політичний діяч, учасник антиросійського Листопадового повстання 1830-1831 рр.Поле1. (ск. Ю. Марковський, кін. ХІХ ст.).

     
  • Сильвестр Гавришкевич (1835-1911) – архітектор, будівничий, автор споруд у Львові. Поле 52.

     
  • Станіслав Людкевич (1879-1979) – композитор, фольклорист, музикознавець. Поле 3.(ск. М. Посікіра, Л. Яремчук, Я. Скакун, 1989).

     

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

  • На полі 5 Личаківського цвинтаря відремонтовано надгробок на могилі Адама Коцка (1882-1910) – студента правничого відділу Львівського університету, члена українського академічного молодіжного товариства «Вільна громада» і товариства робітників «Воля».

    Адам Коцко загинув 1 липня 1910 р. під час протистояння між українськими та польськими студентами. Його похорон перетворився на політичну маніфестацію. Слова прощання над могилою студента промовили К. Левицький, М. Грушевський, К. Трильовський, О. Назарук та Л. Цегельський.

    Постать Адама Коцка є символом боротьби українців за національний університет у Львові.Його іменем названа одна з вулиць м. Львова.

    У 1912 р. на його могилі була встановлена скульптура «Скорботна Мадонна» авторства скульптора Гейлінга, привезена з Німеччини.  У 1954 р. бронзова скульптура була викрадена. У 1960-х роках її випадково виявили на одному з міських кладовищ  Риги. Процес повернення скульптури тривав з 1968 р. і завершився аж у 1990 р.

     
  • На полі №43 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано гробницю, в якій похований Антін Глодзінський (1865 (згідно архівних даних 1861)-1914) – рідний дядько Степана Бандери по лінії матері, священик, педагог, інспектор рільничих шкіл, автор статей та брошур на сільськогосподарську тематику.

     
  • На полі №55 дирекцією ЛКП Музей «Личаківський цвинтар» встановлено надгробок на похованні Климковича Ксенофонта (1835-1881) — українського прозаїка, поета, перекладача, журналіста, співробітника галицьких видань 60-х років XIX ст. Він був одним з перших популяризаторів творчості Тараса Шевченка в Галичині і ініціатором відзначення ювілеїв Кобзаря. Зокрема, перекладав його твори різними мовами. У 1864 р. вперше видав його поему «Сон». У 1867 р. видав у Львові двотомник «Поезії Тараса Шевченка». Ксенофонт Климкович обстоював ідею єдності Галичини з Наддніпрянською Україною. Місце поховання було втрачене. Віднайдене у 90-х роках.

     
  • На полі №13 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» спільно з родиною відремонтовано надгробок професора математики Володимира Білинського.

     
  • На полі №60 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Федусевича Юліана.

    Федусевич Юліан (15.01.1875-02.03.1949) – суддя апеляційного суду, міністр справедливості (судове міністерство) уряду Я.Стецька, брат Мирона Федусевича – одного зі співзасновників Пласту та тесть Андрія П’ясецького – інженера-лісівника і міністра лісництва в уряді Я.Стецька.

     

Львів. Музей «Личаківський цвинтар» Офіційний сайт © Всі права захищені.