Музей «Личаківський цвинтар»

  • +38 (032) 275-54-15
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Каплиці Личаківського цвинтаря


На Личаківському цвинтарі поховані відомі особистості, представники науки, культури і політики

  • Адам Коцко (1882-1910) – діяч українського студентського руху в Галичині, борець за український університет у Львові. Поле 5.(ск. Гейлінг, 1912).

     
  • Микола Колесса (1903-2006) – композитор, диригент, педагог. Герой України. Поле 3. (ск. С.Литвиненко, 1930; арх. М. Рибенчук, 2012)

     
  • Василь Іваницький (1918-2005) – меценат, почесний громадянин м. Львова, Президент Всеукраїнського благодійного фонду «Фундація імені Тараса Шевченка». Поле 51. (ск. Р.Романович).

     
  • Михайло Осадчий (1936-1994) – публіцист, журналіст, поет, педагог, літературознавець, дисидент, член-засновник Української асоціації незалежної творчої інтелігенції. Поле 69.

     
  • Зигмунт Горголевський (1845-1903) – архітектор, автор будівлі Львівського оперного театру та численних споруд в Німеччині та Польщі. Поле 1.

     
  • Надія Доценко (1913 -1994) – актриса театру і кіно, дружина Б. Романицького, народна артистка, лауреат Шевченківської премії. Поле 67.

     
  • Богдан-Юрій Янівський (1941-2005) – композитор, піаніст, педагог. Заслужений діяч мистецтв України, народний артист, Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка. Поле 51.

     
  • Володимир Івасюк (1949-1979) – композитор і поет, автор відомих пісень «Червона рута», «Водограй» та ін. Герой України (2009, посмертно). Поле 22.(ск. М. Посікіра, Л.Яремчук, арх. М.Федик, 1990).

     
  • Омелян Огоновський (1833-1894) – літературознавець, мовознавець, письменник, громадський діяч. Поле 1.

     
  • Ярослав Підстригач (1928-1990) – математик, академік АН України, вчений в галузі теоретичної механіки. Поле 55.

     

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

  • На полі 50 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» встановлено надгробок на похованні родини Кеупрулян. До цього тут був металевий хрест, встановлений у 2012 році на місці поховання, віднайденому науковими співробітниками музею. Кеупрулян Карапет (1884-1939) – вчений, знавець вірменської мови і викладач Львівського університету. Автор підручника з вірменської граматики, виданого у Львові у 1938 р. Його дружина Кеупрулян-Вуйцік Броніслава (1890-1938) – музиколог, діяч Архидієцезіальної спілки вірмен у Львові.

     
  • Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові та товариство «Ческа беседа» у Львові спільно з дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» вcтановили пам’ятний знак на місці поховання архітектора Карела Боубліка (поле №19 Личаківського цвинтаря).

    Боублік Карел (Boublík Karel, 06.11.1869-01.05.1925) – чеський архітектор та будівничий. Народився в м. Колінец. Закінчив Вищу будівельно-технічну школу при Державній промисловій школі в м. Брно. Наприкінці 1880-х переїхав до Львова, був членом Товариства львівських будівничих. У 1895-1896 – керівник технічного бюро І.Левинського. Спроектував для Галицької крайової виставки павільйон Львова (1894), концертну залу (зі стінописом власного проекту), павільйон гігієни та тріумфальну арку на честь прийому імператора Франца Йосифа І у Львові, керував спорудженням Палацу промисловості. Керував у Львові товариством «Ческа беседа».

    Автор «Дому Шопена» на сучасній вул. П. Дорошенка, 11; кам’яниць «Під Павою» на вул.

    І. Котляревського, 22 та 24; житлових будинків на вул. П.Куліша, 1, вул. Личаківській,16, вул. Парковій, 6, 8, 10, 12; житлового будинку з кав’ярнею «Американська» на вул. Січових Стрільців,11; будинків на пл. Соборній, 2, 2а; кам’яниці на пл. Соборній,1 та на пл. Галицькій, 7; чиншового будинку Й. Шпрехера з аптекою на вул. Т.Шевченка, 2, 4; будинків на вул. П.Грабовського, 6 та вул. Генерала Чупринки, 47. Спорудив віллу на вул. І.Труша, 11а, «Дім преси» на вул. Підвальній, 3 у Львові та дім товариства «Сокіл» у м.Ходорові. Помер у Львові.

    Місце поховання архітектора з часом було втрачено. Працівникам наукового відділу музею «Личаківський цвинтар» вдалось встановити місце поховання К.Боубліка на полі №19.

     
  • На полі №43 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано гробницю, в якій похований Антін Глодзінський (1865 (згідно архівних даних 1861)-1914) – рідний дядько Степана Бандери по лінії матері, священик, педагог, інспектор рільничих шкіл, автор статей та брошур на сільськогосподарську тематику.

     
  • На полі 5 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Бориса Тягна (1904-1964) – українського театрального та кіно- режисера, педагога, Народного артиста.

    З 1922 по 1929 роки він був актором та режисером  легендарного театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса.

    У кінці 20-х - середині 30-х років Борис Тягно успішно працював на Одеській та Київській кінофабриках. У 1948-1964 роках головний режисер Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

    До найбільш відоміших його вистав  повоєнного часу відносять «Дванадцяту ніч» (1946) і «Гамлет» (1957) Вільяма Шекспіра, «Тарас Бульба» Миколи Гоголя (1952), «Дядю Ваню» Антона Чехова (1953), «Сон князя Святослава» Івана Франка (1955).

    Одним з його учнів був актор Богдан Ступка.

    Борис Тягно похований у спільній могилі з сином – архітектором Юрієм Тягном (1935-1964).

     
  • На полі 61 Личаківського цвинтаря відремонтовано надгробок на похованні Якуба Гордона (справжнє прізвище Максиміліан Ятовт; 1827-1895) – товариша Тараса Шевченка по казахській неволі, письменника-мемуариста, політичного засланця.

    Якуб Гордон був висланий у 1848 р. до Сибіру і на Кавказ. Тарас Шевченко познайомився з ним у 1850 р. В книзі «Солдат, або шість років в Оренбурзі та Уральську» (1864 р.) Якуб Гордон написав про солдатське життя в ці роки і про важкий життєвий шлях Тараса Шевченка.

    З 1872 р. письменник-мемуарист жив і працював у Львові. У 1994 р. місце його поховання на полі 61 було віднайдене і встановлений тимчасовий дерев’яний хрест. Надгробок був встановлений за кошти музею «Личаківський цвинтар»  у 2004 р.

     

Львів. Музей «Личаківський цвинтар» Офіційний сайт © Всі права захищені.