Михайло Дзиндра

: Дирекція музею «Личаківський цвинтар»

Михайло Дзиндра (1921-2006) – скульптор-модерніст, художник, графік. Поле 50.(ск.О.Дзиндра, копія з оригіналу ск. М.Дзиндри «Фантазія віруючим»)

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

На полі №63 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Костянтина і Анни Яримовичів та Софії з Яримовичів Жовнірчук.

о. Яримович Костянтин (1847-1915) – адміністратор (1873-1874) і парох (1874-1876) на Збоїськах. Потім парох в с. Суходіл (1876-1881) і с. Підмонастир (1881-1884), далі сотрудник в Успенській церкві у Львові (1884-1898) та парох в церкві Петра і Павла (1898-1915). У 1900 р. хрестив доньку Михайла Грушевського – Катерину Грушевську.
На полі 72 Личаківського цвинтаря дирекцією музею «Личаківський цвинтар» встановлено надгробок на могилі ад’юнкта Окружної дирекції публічних робіт у Львові Михайла Пулюя (прож.56 р., пом.1922 р.). Михайло Пулюй похований разом з донькою Марією (прож.42 р., пом.1939).

Михайло Пулюй – наймолодший з сімох дітей у заможній міщанській греко-католицькій родині Павла Пульгуя (згодом прізвище поміняли на Пулюй) та Оксани Бурштинської з містечка Грималів (тепер – Гримайлів) на Тернопільщині.

Його старший брат Іван Пулюй — відомий фізик, філософ, педагог, перекладач, громадський діяч, співавтор перекладу Біблії українською мовою. Працював у галузі молекулярної фізики, електротехніки, досліджував електричні розряди в газах, властивості та природу рентгенівських променів, стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття Х-променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням. Всі експерименти з „Х”-променями вчений проводив з вакуумними трубками власної конструкції. Іван Пулюй помер 31.01.1918 р. у Празі.

Останній лист Михайла Пулюя до брата Івана був написаний 25 грудня 1917 року.
На полі 63 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Копистянського Адріяна (1883-1938) – українського історика, педагога, доктора філософії, члена Ставропігійського братства. До 1914 р. викладав історію у Станіславові (нині Івано-Франківськ) і Коломиї. Був автором підручників з історії для гімназій. Опублікував матеріали до історії Львівської ставропігії XYIII ст. й «Історії Волоської Церкви у Львові». Брав участь в боях проти більшовиків. Згодом викладав у Академічній гімназії Львова. Його наукові праці відзначаються багатою джерельною базою та аргументованістю. Зокрема, в 1935 року опублікував виважену статтю про історичну концепцію Михайла Грушевського.
На полі 52 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок родини Вітковицьких. В цій могилі спочиває Скрипник з Вітковицьких Іванна (18.01.1898-06.05.1940) - дружина громадського і політичного діяча, Патріарха Української автокефальної православної церкви Мстислава Скрипника (1898-1993).
На полі 12 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок на похованні Загайкевич з Сиваків Теодозії (1894-1943). Вона народилася в Ласковці біля Теребовлі, закінчила учительську семінарію у Львові, була народною вчителькою. Теодозія Загайкевич була дружиною відомого громадського діяча, педагога і публіциста Богдана Загайкевича (1887, Тернопіль – 1967, Ню-Джерсі).

Разом з Теодозією Загайкевич похований нотаріус Микола Галас (1887-1964).