Ісак Ісаковіч

: Дирекція музею «Личаківський цвинтар»

Ісак Ісаковіч (1824-1901) - архиєпископ, митрополит Львівської Вірменської Католицької Церкви. Поле 4.(ск. Ю.Белтовський)

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

На полі 12 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок на похованні Загайкевич з Сиваків Теодозії (1894-1943). Вона народилася в Ласковці біля Теребовлі, закінчила учительську семінарію у Львові, була народною вчителькою. Теодозія Загайкевич була дружиною відомого громадського діяча, педагога і публіциста Богдана Загайкевича (1887, Тернопіль – 1967, Ню-Джерсі).

Разом з Теодозією Загайкевич похований нотаріус Микола Галас (1887-1964).
На полі 63 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Копистянського Адріяна (1883-1938) – українського історика, педагога, доктора філософії, члена Ставропігійського братства. До 1914 р. викладав історію у Станіславові (нині Івано-Франківськ) і Коломиї. Був автором підручників з історії для гімназій. Опублікував матеріали до історії Львівської ставропігії XYIII ст. й «Історії Волоської Церкви у Львові». Брав участь в боях проти більшовиків. Згодом викладав у Академічній гімназії Львова. Його наукові праці відзначаються багатою джерельною базою та аргументованістю. Зокрема, в 1935 року опублікував виважену статтю про історичну концепцію Михайла Грушевського.
На полі 61 Личаківського цвинтаря відремонтовано надгробок на похованні Якуба Гордона (справжнє прізвище Максиміліан Ятовт; 1827-1895) – товариша Тараса Шевченка по казахській неволі, письменника-мемуариста, політичного засланця.

Якуб Гордон був висланий у 1848 р. до Сибіру і на Кавказ. Тарас Шевченко познайомився з ним у 1850 р. В книзі «Солдат, або шість років в Оренбурзі та Уральську» (1864 р.) Якуб Гордон написав про солдатське життя в ці роки і про важкий життєвий шлях Тараса Шевченка.

З 1872 р. письменник-мемуарист жив і працював у Львові. У 1994 р. місце його поховання на полі 61 було віднайдене і встановлений тимчасовий дерев’яний хрест. Надгробок був встановлений за кошти музею «Личаківський цвинтар» у 2004 р.
На полі №5 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Лева Стефановича (1845-1919) – судді апеляційного суду, батька січового стрільця, старшини УГА Івана Стефановича та художниці-графіка, громадської діячки Ярослави Музики.
На полі 5 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Бориса Тягна (1904-1964) – українського театрального та кіно- режисера, педагога, Народного артиста.

З 1922 по 1929 роки він був актором та режисером легендарного театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса.

У кінці 20-х - середині 30-х років Борис Тягно успішно працював на Одеській та Київській кінофабриках. У 1948-1964 роках головний режисер Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

До найбільш відоміших його вистав повоєнного часу відносять «Дванадцяту ніч» (1946) і «Гамлет» (1957) Вільяма Шекспіра, «Тарас Бульба» Миколи Гоголя (1952), «Дядю Ваню» Антона Чехова (1953), «Сон князя Святослава» Івана Франка (1955).

Одним з його учнів був актор Богдан Ступка.

Борис Тягно похований у спільній могилі з сином – архітектором Юрієм Тягном (1935-1964).