Степан Гжицький

: Дирекція музею «Личаківський цвинтар»

Степан Гжицький (1900-1967) – вчений, доктор біологічних наук, основоположник ветеринарної біохімії в Україні, доктор ветеринарної медицини, заслужений діяч науки і техніки. Поле 59. (ск. Л.Біганич).

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

На полі 60 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» встановлено надгробок на могилі Модеста Каратницького (1858-1940). Він був послом Галицького сейму та Австрійського райхсрату, суддею, головою Товариства українських правників. Окрім професійної, проводив активну громадську діяльність. Зокрема, був головою Товариства охорони дітей і опіки над молоддю, опікувався організацією «Пласт». Місце поховання Модеста Каратницького віднайдене у 2021 р. науковими співробітниками музею „Личаківський цвинтар”.
На полі №13 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» спільно з родиною відремонтовано надгробок професора математики Володимира Білинського.
На полі №19 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» здійснено впорядкування надгробка отця Володимира Гургули (1874-1918) - пароха Успенської церкви у Львові, який у 1916 році провадив багатолюдний похорон Івана Франка з його будинку по вул. Понінського, 4 (тепер вул. Івана Франка, 152) на Личаківський цвинтар.
На полі №63 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Костянтина і Анни Яримовичів та Софії з Яримовичів Жовнірчук.

о. Яримович Костянтин (1847-1915) – адміністратор (1873-1874) і парох (1874-1876) на Збоїськах. Потім парох в с. Суходіл (1876-1881) і с. Підмонастир (1881-1884), далі сотрудник в Успенській церкві у Львові (1884-1898) та парох в церкві Петра і Павла (1898-1915). У 1900 р. хрестив доньку Михайла Грушевського – Катерину Грушевську.
На полі 72 Личаківського цвинтаря дирекцією музею «Личаківський цвинтар» встановлено надгробок на могилі ад’юнкта Окружної дирекції публічних робіт у Львові Михайла Пулюя (прож.56 р., пом.1922 р.). Михайло Пулюй похований разом з донькою Марією (прож.42 р., пом.1939).

Михайло Пулюй – наймолодший з сімох дітей у заможній міщанській греко-католицькій родині Павла Пульгуя (згодом прізвище поміняли на Пулюй) та Оксани Бурштинської з містечка Грималів (тепер – Гримайлів) на Тернопільщині.

Його старший брат Іван Пулюй — відомий фізик, філософ, педагог, перекладач, громадський діяч, співавтор перекладу Біблії українською мовою. Працював у галузі молекулярної фізики, електротехніки, досліджував електричні розряди в газах, властивості та природу рентгенівських променів, стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття Х-променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням. Всі експерименти з „Х”-променями вчений проводив з вакуумними трубками власної конструкції. Іван Пулюй помер 31.01.1918 р. у Празі.

Останній лист Михайла Пулюя до брата Івана був написаний 25 грудня 1917 року.