Олена Степанів

: Дирекція музею «Личаківський цвинтар»

Олена Степанів (1892-1963) – громадська та військова діячка, історик, географ, педагог, хорунжа Українських Січових Стрільців, в’язень радянських таборів. Поле 64. (ск. І.Самотос, арх. В.Каменщик, 2008)

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

На полі №63 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Костянтина і Анни Яримовичів та Софії з Яримовичів Жовнірчук.

о. Яримович Костянтин (1847-1915) – адміністратор (1873-1874) і парох (1874-1876) на Збоїськах. Потім парох в с. Суходіл (1876-1881) і с. Підмонастир (1881-1884), далі сотрудник в Успенській церкві у Львові (1884-1898) та парох в церкві Петра і Павла (1898-1915). У 1900 р. хрестив доньку Михайла Грушевського – Катерину Грушевську.
На полі 5 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовна гробниця родини Танчаковських, збудована за проектом відомого архітектора і художника Олександра Лушпинського. На її затулі зображений тризуб, який дивом уцілів в радянські часи. В гробниці похований Танчаковський Йосип (1857-1929) - галицький педагог, учитель і управитель народної школи імені Маркіяна Шашкевича у Львові; організатор фахового шкільництва «Рідної Школи»; автор шкільних підручників. Крім нього тут спочили: з Целевичів Юлія Танчаковська (1868-1934) та стрілець УНР, студент права Богдан-Ігор Танчаковський (1896-1921).
На полі №59 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Дмитра Максимяка.

Дмитро Максимяк (1897-1943) – священик, січовий стрілець. У 1914 році був в с.Горонда в рядах сотні Вітовського. У 1918 р. став командантом української жандармерії в Калуші, опісля був четарем УГА. Знаний як нафтовий технік в Бориславі. Був змушений виїхати в Канаду, а звідти повернувся як православний священик. Мав парафію в Грубешівському повіті. Після 1939 р. переїхав на Холмщину.
На полі 63 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовано надгробок Копистянського Адріяна (1883-1938) – українського історика, педагога, доктора філософії, члена Ставропігійського братства. До 1914 р. викладав історію у Станіславові (нині Івано-Франківськ) і Коломиї. Був автором підручників з історії для гімназій. Опублікував матеріали до історії Львівської ставропігії XYIII ст. й «Історії Волоської Церкви у Львові». Брав участь в боях проти більшовиків. Згодом викладав у Академічній гімназії Львова. Його наукові праці відзначаються багатою джерельною базою та аргументованістю. Зокрема, в 1935 року опублікував виважену статтю про історичну концепцію Михайла Грушевського.
На полі №5 Личаківського цвинтаря дирекцією музею відремонтовано надгробок Ничая Аполлона (1846-1918) – громадського і освітнього діяча, економіста, агронома, редактора, за фахом філолога. Його матір походила з відомого роду Бобикевичів. Ничай Аполлон - один з перших діячів кооперативного руху в Галичині. Разом з Василем Нагірним створив у Львові перший кооператив «Народна торгівля», директором якого був у 1883 р.