Олександра Кривицька

: Дирекція музею «Личаківський цвинтар»

Олександра Кривицька (1899-1983) – актриса, педагог, народна артистка, громадська діячка. Поле 3.

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

На полі №60 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок Федусевича Юліана.

Федусевич Юліан (15.01.1875-02.03.1949) – суддя апеляційного суду, міністр справедливості (судове міністерство) уряду Я.Стецька, брат Мирона Федусевича – одного зі співзасновників Пласту та тесть Андрія П’ясецького – інженера-лісівника і міністра лісництва в уряді Я.Стецька.
На полі 12 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок на похованні Загайкевич з Сиваків Теодозії (1894-1943). Вона народилася в Ласковці біля Теребовлі, закінчила учительську семінарію у Львові, була народною вчителькою. Теодозія Загайкевич була дружиною відомого громадського діяча, педагога і публіциста Богдана Загайкевича (1887, Тернопіль – 1967, Ню-Джерсі).

Разом з Теодозією Загайкевич похований нотаріус Микола Галас (1887-1964).
На полі №62 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» встановлено надгробок на віднайденій могилі Володимира Масляка (1858-1924) та його дружини Ольги Масляк (1871-1943).

Володимир Масляк - письменник, перекладач, критик, журналіст, батько поета і перекладача Степана-Юрія Масляка.
На полі №12 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано гробницю родини Козловських, в якій похований Орест-Єремія Козловський (14.05.1874-17.09.1929) – старший учитель Всенародної школи в Рогатині, книголюб. Його книгозбірня нараховувала кілька тисяч томів. Крім книгозбірні залишив збірку мінералів, колекцію давніх монет.

Син О.-Є. Козловського – Ярослав загинув у визвольній боротьбі як старшина УСС неподалік Кам’янця-Подільського.
На полі 72 Личаківського цвинтаря дирекцією музею «Личаківський цвинтар» встановлено надгробок на могилі ад’юнкта Окружної дирекції публічних робіт у Львові Михайла Пулюя (прож.56 р., пом.1922 р.). Михайло Пулюй похований разом з донькою Марією (прож.42 р., пом.1939).

Михайло Пулюй – наймолодший з сімох дітей у заможній міщанській греко-католицькій родині Павла Пульгуя (згодом прізвище поміняли на Пулюй) та Оксани Бурштинської з містечка Грималів (тепер – Гримайлів) на Тернопільщині.

Його старший брат Іван Пулюй — відомий фізик, філософ, педагог, перекладач, громадський діяч, співавтор перекладу Біблії українською мовою. Працював у галузі молекулярної фізики, електротехніки, досліджував електричні розряди в газах, властивості та природу рентгенівських променів, стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття Х-променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням. Всі експерименти з „Х”-променями вчений проводив з вакуумними трубками власної конструкції. Іван Пулюй помер 31.01.1918 р. у Празі.

Останній лист Михайла Пулюя до брата Івана був написаний 25 грудня 1917 року.