Юзеф Торосєвіч

: Дирекція музею «Личаківський цвинтар»

Юзеф Торосєвіч (1784-1869) – доктор медицини вірменського походження, громадський діяч, меценат, засновник вірменського науково-виховного закладу. Поле 5. (ск. Е. Яскульський, 1871)

Реставрація, ремонт, благоустрій музею «Личаківський цвинтар»

На полі №57 ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок надрадника доменів і лісів Юліяна Січинського (1850-1923).
На полі 5 Личаківського цвинтаря дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»» відремонтовна гробниця родини Танчаковських, збудована за проектом відомого архітектора і художника Олександра Лушпинського. На її затулі зображений тризуб, який дивом уцілів в радянські часи. В гробниці похований Танчаковський Йосип (1857-1929) - галицький педагог, учитель і управитель народної школи імені Маркіяна Шашкевича у Львові; організатор фахового шкільництва «Рідної Школи»; автор шкільних підручників. Крім нього тут спочили: з Целевичів Юлія Танчаковська (1868-1934) та стрілець УНР, студент права Богдан-Ігор Танчаковський (1896-1921).
На полі 12 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано надгробок на похованні Загайкевич з Сиваків Теодозії (1894-1943). Вона народилася в Ласковці біля Теребовлі, закінчила учительську семінарію у Львові, була народною вчителькою. Теодозія Загайкевич була дружиною відомого громадського діяча, педагога і публіциста Богдана Загайкевича (1887, Тернопіль – 1967, Ню-Джерсі).

Разом з Теодозією Загайкевич похований нотаріус Микола Галас (1887-1964).
На полі №19 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» здійснено впорядкування надгробка отця Володимира Гургули (1874-1918) - пароха Успенської церкви у Львові, який у 1916 році провадив багатолюдний похорон Івана Франка з його будинку по вул. Понінського, 4 (тепер вул. Івана Франка, 152) на Личаківський цвинтар.
На полі 72 Личаківського цвинтаря дирекцією музею «Личаківський цвинтар» встановлено надгробок на могилі ад’юнкта Окружної дирекції публічних робіт у Львові Михайла Пулюя (прож.56 р., пом.1922 р.). Михайло Пулюй похований разом з донькою Марією (прож.42 р., пом.1939).

Михайло Пулюй – наймолодший з сімох дітей у заможній міщанській греко-католицькій родині Павла Пульгуя (згодом прізвище поміняли на Пулюй) та Оксани Бурштинської з містечка Грималів (тепер – Гримайлів) на Тернопільщині.

Його старший брат Іван Пулюй — відомий фізик, філософ, педагог, перекладач, громадський діяч, співавтор перекладу Біблії українською мовою. Працював у галузі молекулярної фізики, електротехніки, досліджував електричні розряди в газах, властивості та природу рентгенівських променів, стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття Х-променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням. Всі експерименти з „Х”-променями вчений проводив з вакуумними трубками власної конструкції. Іван Пулюй помер 31.01.1918 р. у Празі.

Останній лист Михайла Пулюя до брата Івана був написаний 25 грудня 1917 року.