Музей «Личаківський цвинтар»
На території Личаківського цвинтаря щорічно здійснюється значний об’єм робіт з ремонту та реставрації. Дирекція музею, починаючи з 2008 р., співпрацює з управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради в рамках українсько-польського проєкту «Збереження спільної культурної спадщини» та Інститутом «Полоніка».
Поточний ремонт пам’ятників відбувається, в основному, за кошти від господарської діяльності. Щорічно здійснюється підняття, вирівнювання і встановлення пам’ятників, що перебувають у аварійному стані, встановлення надмогильних знаків на віднайдених місцях поховань, замощення бруківкою алей та стежок, встановлення лавок для відвідувачів музею, озеленення території та ін.
Реставраційні роботи також відбуваються за спонсорські кошти. Налагоджена співпраця з громадськими організаціями, професійними та національними товариствами України.
На полі №43 дирекцією ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» відремонтовано гробницю, в якій похований Антін Глодзінський (1865 (згідно архівних даних 1861)-1914) – рідний дядько Степана Бандери по лінії матері, священик, педагог, інспектор рільничих шкіл, автор статей та брошур на сільськогосподарську тематику.
Син О.-Є. Козловського – Ярослав загинув у визвольній боротьбі як старшина УСС неподалік Кам’янця-Подільського.
о. Яримович Костянтин (1847-1915) – адміністратор (1873-1874) і парох (1874-1876) на Збоїськах. Потім парох в с. Суходіл (1876-1881) і с. Підмонастир (1881-1884), далі сотрудник в Успенській церкві у Львові (1884-1898) та парох в церкві Петра і Павла (1898-1915). У 1900 р. хрестив доньку Михайла Грушевського – Катерину Грушевську.
Федусевич Юліан (15.01.1875-02.03.1949) – суддя апеляційного суду, міністр справедливості (судове міністерство) уряду Я.Стецька, брат Мирона Федусевича – одного зі співзасновників Пласту та тесть Андрія П’ясецького – інженера-лісівника і міністра лісництва в уряді Я.Стецька.
Дмитро Максимяк (1897-1943) – священик, січовий стрілець. У 1914 році був в с.Горонда в рядах сотні Вітовського. У 1918 р. став командантом української жандармерії в Калуші, опісля був четарем УГА. Знаний як нафтовий технік в Бориславі. Був змушений виїхати в Канаду, а звідти повернувся як православний священик. Мав парафію в Грубешівському повіті. Після 1939 р. переїхав на Холмщину.
Сторінка 3 із 3
