З 1922 по 1929 роки він був актором та режисером легендарного театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса.
У кінці 20-х - середині 30-х років Борис Тягно успішно працював на Одеській та Київській кінофабриках. У 1948-1964 роках головний режисер Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
До найбільш відоміших його вистав повоєнного часу відносять «Дванадцяту ніч» (1946) і «Гамлет» (1957) Вільяма Шекспіра, «Тарас Бульба» Миколи Гоголя (1952), «Дядю Ваню» Антона Чехова (1953), «Сон князя Святослава» Івана Франка (1955).
Одним з його учнів був актор Богдан Ступка.
Борис Тягно похований у спільній могилі з сином – архітектором Юрієм Тягном (1935-1964).
