Є скульптури, які на “Личаківському цвинтарі” не тількии прикрашають могилу, а якос змушують завмерти, споглядаючи її. Такою є гробниця Юзефа Торосевича.

Скульптурна композиція на цій гобниці має особливу силу зупиняти погляд.

У центрі постаті ми бачимо 85-річного лікаря, який у задумі пригортає до себе двох сиріт.

Їхні босі ноги й скромний одяг підкреслюють убогість, але водночас і охайність. Вони дивляться на свого благодійника з вдячністю, адже саме завдяки йому мали змогу навчатися і розвивати свої таланти.

Цей пам’ятник став першим і останнім творінням краківського скульптора Едмунда Яскульського, учня Академії мистецтв у Мюнхені.

Про роботу говорять, що «німий камінь отримав дар мови».

Хоча сам митець так ніколи і не зміг висловити вголос задоволення з приводу доконаної праці, позаяк був глухонімим. Наслідком цієї фізичної вади були часті депресії, а потім самогубство Едмунда в молодому 26-річному віці.

Повертаючись до особистості Юзефа Торосевича, варто згадати і його брата Теодора Торосевича (1789-1826, поле Nº2) — фармацевта.
Сааме він у 1825 році відкрив лікувальні властивості унікальної органічної води “Нафтуся”.

В Галичині (зважаючи, можливо, на малоприємний запах цієї води, насиченої сірководнем і нафтовою органікою) скептично поставилися до нового відкриття.